Дорогами отчого краю

Заповiднi мiсця Батькiвщини

На пiвденний захiд вiд Красноярська по лiсистих хребтах височать дивовижиi виходи сiенiту, якi з давнiх-давен дiстали назву Красноярських Стовпiв. Цей унiкальний куточок сибiрськоi природи, площею близько 47 тисяч гектарiв, ще в першi роки становлення Радянськоi влади оголошено заповiдною зоною. Нинi тут можна ознайомитися з багатою флорою i фауною краю, спробувати своi сили у сходженнi на вершини гранiтних скель. Бо це не лише улюблене мiсце вiдпочинку красноярцiв, а й школа гартувания сили волi, смiливостi, piшучостi

Кожне мiсто мае свое «серце», що живить любов’ю, потягом до рiдного краю не одне поколiння жителiв. Е воно i в красноярцiв. Тут, на Стовпах, народжувалися й передавалися з поколiння в поколiння багато прекрасних традицiй.

Органiзованi походи на Стовпи почали практикуватися ще з 1887 року. Першi групи мандрiвникiв складалися переважно з представникiв iнтелiгенцii, якi цiкавилися природою краю. Згодом Стовпи, на багато кiлометрiв вiддалена вiд мiста мiсцевiсть, стали мiсцем проведення зборiв революцiйно настроених робiтникiв. Про це свiдчать численнi автографи революцiонерiв, датованi 1890-1917 роками. Увагу кожного, хто проходить мимо Другого Стовпа, привертае напис «Свобода», зроблений у 1906 роцi одним iз революцiонерiв. Подвиг невiдомого смiливця вражае як туристiв, що приiздять сюди з рiзних куточкiв нашоi Вiтчизни, так i бувалих скелелазiв. Бо величезнi лiтери слова викарбувано на недоступнiй прямовиснiй стiнi гранiту.

Святкувати Першотравень у цьому мiсцi для красноярцiв стало традицiею. Щороку тут на численних гранiтних скелях вивiшуються святковi знамена. Приходять сюди люди рiзного вiку й найрiзноманiтнiших професiй. I кожен прагне пройтися стрiмкими кручами, подолати легендарнi вершини. Приходять групами й поодинцi. Любов до заповiдних скель, вiрнiсть традицiям старших поколiнь еднае, зближуе молодь. Протягом багатьох рокiв тут iснують своерiднi товариства, якi вивчають i пiдкорюють усi вершини й крутi дороги окель, розповiдають гостям заповiдника багато цiкавого з його iсторii.

Перше Травня цього року менi пощастило святкувати разом iз «грифами» — так навивають одну iз найцiкавiших груп скелелазiв. Iхне мiсце стоянки — найвiддаленiше, далеко за межами так званого «культурного» заповiдника, який вiдвiдують туристи.

Перш нiж прийти до виcoтноi прямовисноi скелi, повз яку протiкае напрочуд гарний струмочок, довелося подолати кiлометрiв 8-10 тайгового шляху. День видався нiби на замовлення. На небi — нi хмаринки. Давно розтанув снiг. На деревах з’явилися першi листочки. Подекуди на узгiр’ях почали пробиватися крiзь зiгрiту весняним сонцем землю лершi квiти. Гарно довкола i не зовсiм звично. Високi красенi — кедри, зелене море брусницi, дзеркальне дно струмка. Хочеться усе роздивитися, намилуватися досхочу. Ще кiлька кiлометрiв шляху, i ми бiля домiвки «грифiв».

Bгopi, на самiсiнькiй макiвцi скелi, ошатний дерев’яний будиночок. Розмiщений вiн у своерiднiй нiшi, на краю прямовисноi стiни. На перший погляд здаеться, що туди можна потрапити лише за допомогою вертольота. Нiби прочитавши моi думки, один iз супутникiв охоче пояснив:

— Без спецiальних мiсточкiв, канатiв, якi ми щоразу перед приходом сюди прокладаемо, не кожен з альпiнiстiв зможе потрапити до будиночка. Це i е найнадiйнiшим замком для небажаних гостей. Якщо нiкого з господарiв «грифу» немае вдома, потрапити сюди зможе тiльки досвiдчений стовпiст. А для таких людей у нас завжди гостинно розчиненi дверi.

— Але як вам вдалося збудувати будиночок на скелi? Адже тим крихiтним мiсточком аж нiяк не пройдеш з колодою.

— Увесь будiвельний матерiал, необхiднi в господарствi речi ми пiдiймали за допомогою лебiдки. Зараз по цiй лебiдцi пiднiмаемо бiдони з водою. Будиночку вже двадцять рокiв. Спорудили його, ще коли були студентами. Молодiсть минула, а захоплення залишилося. Любов до скелелазання прищепили багатьом своiм друзям, знайомим. Приходимо сюди на свята, у вихiднi, цiлими сiм’ями. Не боiмося I дiтей брати з собою. Нехай змалку звикають ходити вдумливо, розраховувати кожен крок. Це iм знадобиться у життi.

— Що вас приваблюе у таких небезпечних походах?

— Важко передати словами почуття, яке охоплюе тебе пiд час важких проходiв по крутизнi I на скоренiй вершинi.

Пiднiматися довелося за допомогою каната. Моi супутники дiстають велике задоволення вiд сходження: усмiхаються, мружачись яскравому промiнню сонця, щось наспiвують, жартують. Менi, вiдверто кажучи, було не до жартiв. Весь час у напрузi, куди б ногу поставити, щоб хоч за щось зачепитися.

Аж ось i довгожданий поpiг. 3 неабияким задоволенням стою на рiвнинi. Пiсля yclx cтpaxiв i переживань свiт зi стометровоi скелi видаеться таким дивовижно гарним i казково легким. Так i хочеться злетiти...

Н.Погодiна

г.Красноярськ

«Радянська освiта», № 38 (3219),
14 травня, 1982 г.

Материал предоставлен В.А.Деньгиным

Предоставлено →
Деньгин Владимир Аркадьевич
Скалы ↓
Компании ↓
Избы ↓

Другие записи

Вестник "Столбист". № 37. Бедный Боря
БАЙКА На верхние Акташские ночевки опускался вечер. Последние лучи солнца вспыхивали на снежниках Дугобы. Наша компания, сбор спортобщества «Труд», коротала время за чаем, рассевшись вокруг здоровенного плоского камня. Кто-то мурлыкал под нос песенку, кто-то беседовал «за жисть». Но, вдруг, вскочил Середа и стал из-под ладони...
Вестник "Столбист". № 34. Скалолазание
С 1 по 3 сентября в Амстердаме (Голландия) прошел молодежный чемпионат мира по скалолазанию Чемпионат оказался самым представительным за всю историю мирового скалолазания. 312 спортсменов из 31 страны мира в течение трех дней оспаривали право называться сильнейшими в мире. Огромного успеха добились российские атлеты: 13 медалей, из них 5 золотых. В составе сборной страны выступало четверо...
Тот пинает по грибу, этот лезет в гору
Как бы не радели вы за идеи демократии и всеобщего равенства, но, едва ступив на территорию заповедника, вы автоматически будете отнесены к одной из четырех каст: посетители, туристы, скалолазы или столбисты. Здесь с этим сурово. Низшая каста — посетители. Почти «неприкасаемые». Посетитель — это тот, кому надоело тридцать лет сидеть дома, и он решил...
Среди скал заповедных
Репортаж Обитатели живого уголка государственного заповедника «Столбы» недавно переселились в летние вольеры Посещение живого уголка, спрятанного среди сосен в ложбине между скалами, — как награда тем, кто преодолел долгий подъем к знаменитым «Столбам». Для малышей — это цель пути, и они не отстают от взрослых. — Как-то зашел разговор...
Обратная связь